Вступ до пластинчатих пружин

Пружина тарілчаста являє собою довгу дугоподібну пружинну сталь з прямокутним перерізом. У найпоширенішій конфігурації центр дуги визначає положення валу, а кільце, утворене на обох кінцях, прикріплюється до шасі автомобіля. Для дуже важких транспортних засобів тарілчасті пружини можуть бути виготовлені з кількох лопатей, розташованих один на один, зазвичай із поступово коротшими лезами. Пластинчасті пружини можна використовувати для позиціонування та певного ступеня амортизації, а також для функції пружини. Хоча міжшарове тертя забезпечує демпфування, його контроль поганий і призводить до статичного тертя в русі підвіски. З цієї причини деякі виробники почали використовувати однолистові ресори.
Пластинчаста пружина може бути безпосередньо з’єднана з рамою з обох кінців або безпосередньо з’єднана з одним кінцем, зазвичай на передньому кінці, а інший кінець з’єднаний гаком і коротким поворотним важелем. Еластичність призводить до того, що леза подовжуються під час стиснення, роблячи еластичність м’якшою. Деякі пружини закінчуються увігнутим кінцем, відомим як кінець ложки (використовується рідко), щоб підтримувати обертові компоненти.